Або бесіда про те, як стати чемпіоном

28 січня ми всі були свідками унікального інтерв’ю, яке організувала Українська Асоціація настільного тенісу (УАНТ) з Михайлом Овчаровим. Без сумніву, це визначна подія в житті настільного тенісу нашої країни. Ми мали можливість поспілкуватися з видатним тренером Німеччини, завдати питання та отримати на них відповіді.

Повний зміст інтерв’ю знаходиться на Ютубі, канал UTTA.

Інтерв’ю зібрало немало прихильників настільного тенісу України, і відео щоденно накопичує все більшу і більшу кількість переглядів.

Спочатку слід більш детально зупинитися на постаті відомого німецького тренера.

Михайло Овчаров (1961 р.н.) – колишній киянин, який народився та тривалий час проживав і тренувався в Україні. Ще за часів СРСР він був досить успішним гравцем, і не просто успішним – а чемпіоном Радянського Союзу в особистому розряді (1982 рік), переможцем Кубку СРСР (1984 рік). Тривалий час входив до складу збірної СРСР з настільного тенісу, учасник чемпіонатів світу (1979, 1983 рр.).

З 1992 року Михайло Овчаров знаходиться на ПМЖ в Німеччині, де продовжує займатися настільним тенісом. Тут розпочалася його активна тренерська діяльність. Він має успіхи в роботі з різними німецькими клубами та командами. Крім того, Михайло Овчаров у цей час приступає до тренувань свого сина Дмитра. (Інформація сайту ttsport.ru.)

У 2019 року призначений тренером олімпійської збірної Німеччини.

Див. також матеріал по темі: Коротка історія настільного тенісу України

Дмитро Овчаров, 2008 рік. Фото з Вікіпедії

Дмитро Овчаров (1988 р.н.) – син Михайла Овчарова, видатний гравець в настільний теніс (громадянство – Німеччина), володар Кубка світу з настільного тенісу 2017 року, 4-кратний призер Олімпійських ігор, багаторазовий призер чемпіонатів і кубків світу, багаторазовий чемпіон Європи, в тому числі в одиночному розряді, переможець Європейських ігор. У січні 2018 року стає першою ракеткою світу та утримує це звання впродовж двох місяців.

Більш детально про Дмитра в відеоінтерв’ю Олексія Ломаєва «Батько та син», 2008 рік.

Особиста сторінка Дмитра Овчарова у Фейсбуці

Див. також фото з весілля Дмитра Овчарова

Як стати чемпіоном? –

Така основна проблематика була присутня в інтерв’ю с Михайлом Овчаровим. Я, особисто, зробив наступні висновки:

Його поради з одного боку – дуже прості, з іншого боку – надзвичайно складні, і не кожен тренер їх може виконати, навіть, якщо захоче.

Ключова роль належить тренеру. Йому треба бути креативним, плідним на ідеї і та на розробку власних методик тренування. Зрозуміло, що немає точного і стовідсотково вірного шляху в настільному тенісі. Кожен учень – унікальний та має суто свої індивідуальні властивості (крім того, ніхто не відміняв відбір за психологічними та фізичними якостями). «Стригти усіх під одну гребінку» – така стратегія не допоможе при формуванні успішного спортсмена. Необхідно знати можливості та властивості учня, уважно слідкувати за тим, як на нього діють ті чи інші тренерські настанови та тренувальні вправи.

Усе це давно відомо нам, але не кожен тренер може на практиці застосовувати індивідуальний підхід (особливо, коли в групі чимала кількість підопічних). У нас вважається, що воно само якось «прорве» на численних тренуваннях, і кількість перетвориться у якість… Овчаров, навпаки, пропонує робити так: якщо стандартні прийоми і методики не допомагають, треба шукати і застосовувати нові, власні. Знов ж таки: це у випадку, якщо ви прагнете виростити чемпіона Європи… Якщо ні – то в нас є перевірена роками методика навчання настільному тенісу, яка націлена на підготовку звичайного спортсмена.

Деякі прийоми тренерської діяльності Михайла Овчарова на сайті ttsport.ru

Бажання стати чемпіоном повинні мати і тренер, і учень. Ось тут виникають великі складнощі. Зараз у нас в Україні з’явилося немало амбіційних тренерів, але багато хто з них наштовхується на проблему мотивації учня… Михайло Овчаров пропонує провести обов’язкову бесіду з учнем на цю тему і послухати, що він скаже (навіть, якщо тенісисту тільки 10 років). Після 14 років уже буде трудно впливати на підопічного, щось змінювати або перебудовувати. Якщо він не хоче лаврів чемпіона і відноситься до тренувань з прохолодою, то знов ж такі, не слід його мучити – він ніколи не стане кращим… Але ж, якщо він у 10 років скаже, що хоче бути чемпіоном, то це вже дещо обнадійливо! Тренеру і батькам тільки залишається підтримувати в ньому цю іскру бажання. Така дитина навряд чи так легко відстане від своєї мрії.

Велика роль належить батькам. Вона є навіть вирішальною в окремих випадках. Наприклад, якщо буде поставлене питання – готуватися до шкільного екзамену чи іти на тренування, батьки повинні обрати останнє, якщо вони бажають, щоб їх син став чемпіоном… Дитина відчуває будь-яке зневажливе ставлення до своїх занять. Але тут нам відома наша освітянська проблема: чи багато у нас таких батьків, які б обрали варіант тренування замість (або на шкоду) шкільного навчання?

Дуже цікаве роз’яснення надав Михайло Овчаров щодо ментального тренування. Це, дійсно, важлива складова психологічної підготовки. Я поки що тільки в київському клубі «Ракетка» бачив такі ментальні тренування (і навіть приймав у них участь). Навряд чи десь таке є подібне в інших місцях. Можливо, тільки ще у Олександра Мініна, одного з наших перспективних дитячих тренерів. Див. про тренування у київському клубі «Ракетка», 2014 рік. (у мене зберіглося відео «ментальних» занять в особистому архіві).

І найголовніше – праця. Скільки слід тренуватися? В інтерв’ю задавали питання, чи достатньо 2-3 тренувань на тиждень або невеликих щоденних тренувань? Відповідь категорична і лаконічна: тренування повинні бути щоденними по 6 годин… Це, якщо стоїть мета стати чемпіоном Європи. Якщо такої цілі немає, то вистачить стільки годин, скільки вважає собі тренер, відповідно до своїх знань, отриманих в інституті. Усе це буде залежати від кінцевої мети. Іноді учню достатньо стати хорошим клубним гравцем у масштабі міста або регіону… Інші здібні молоді спортсмени можуть стати чемпіонами країни, призерами клубних чемпіонатів (знов ж такі при інтенсивних заняттях), але на єврорівень вони не вийдуть… Тепер питання: хто з української молоді хоче (і має можливості) стати чемпіоном Європи? 🙂  Хто хоче стати відомим гравцем України та Європи і потрапити до залу слави настільного тенісу музею ITTF? Див. статтю: Мировой музей настольного тенниса находится в Китае.

Зрозуміло, що Михайлу Овчарову вдалося пройти цей важкий шлях підготовки європейського чемпіона, і залишається тільки віддати йому данину пошани за велику терплячість, мудрість, працелюбність, цілеспрямованість.

Цей шлях був непростим і пов’язаний з напрацюванням власних прийомів та підходів, постійним вдосконаленням своєї методичної майстерності. Працювати з власним сином також важко і відповідальне. У нас в Україні є немало подібних сімейних проектів, і усі вони, до речі,  працюють, мені здається, з більшою успішністю, ніж «дюсшовські».

Див. матеріали про Маргариту Пєсоцьку

Післямова

Питання ефективних тренувань з настільного тенісу гостро стоїть у нас на порядку денному. Найголовнішою проблемою є те, що у нас немає якогось постійного інформаційного каналу отримання різноманітних прийомів тренувань, конкретних вправ. Кожен тренер «вариться у власному казані». Немає обміну досвідом. Немає бази сучасних методик для періодичного використання її клубними тренерами. Тренери ДЮСШ зі стажем мають деякі власні напрацювання і, напевно, були  б не проти отримати нові дані.

Отже, слід подякувати ще раз Михайлу Овчарову за інтерв’ю, за ту увагу, яку він приділив українським тренерам. Я вважаю, що такі інтерв’ю здатні допомогти правильно направити їх в плані професійної діяльності, надихнути окремих амбіційних фахівців на подальшу плідну працю, на вирощування чемпіонів настільного тенісу! 🙂

Повне відео інтерв’ю Михайла Овчарова для українських тренерів

• Матеріал статті підготував Андрій Лук’яненко
• 30.01.2021